У Всеукраїнському фізкультурно-оздоровчому заході серед учнів “Challenge Fest” здобувачі освіти ВПУ №11 м.Червонограда також взяли участь, адже рухова активність позитивно впливає як на фізичний, так і морально-вольовий розвиток підлітків.
Осінь на журавлиних крилах принесла свято – День працівника освіти. Знову сонце по-літньому ще світить, хоч тривожно й боляче рідній Україні. Знову училищна родина згуртувалася й об’єдналася, бо непростий нині день у календарі. І хоч в країні війна, українські освітяни роблять усе можливе й неможливе, щоб її зупинити, щоб вихованців своїх захистити, щоб підтримати інших у непростий для усіх час. Вітання усім освітянам, які у такий непростий час невпинно сіють добре, розумне та вічне.
Українці у всі часи та понад усе цінували свою свободу. Через це нам доводилося воювати багато і часто. Наша українська земля не один раз закликала своїх синів стати на її захист. І ніколи ці заклики до оборони рідного краю не залишалися не почутими.
1 жовтня, у День Покрови Пресвятої Богородиці, ми вшановуємо мужність та героїзм Захисників та Захисниць України, які боронять кордони нашої країни.
За традицією, у цей день у ВПУ №11 м. Червонограда проходить спортивно-патріотичний захід в рамках військово-патріотичної юнацької гри “Джура”. Бойовий дух, витримка, терпіння та наснага, здоров’я і кмітливість – саме ці козацькі чесноти представили рої юних захисників і захисниць.
У програмі заходу передбачені такі випробування: “Впоряд”, “Відун”, спортивний блок випробувань, приготування та частування смачним кулішем.
За можливість організувати та провести такий захід ми уклінно висловлюємо свою пошану нашим воїнам.
24 вересня у ВПУ №11 м. Червонограда проведено протипожежне тренування, в рамках якого відпрацьовувалися навички учасників освітнього процесу з екстреної евакуації за сигналом оповіщення «Пожежа», а також практичне навчання на тему «Приведення в дію порошкового вогнегасника». Тренування проводилося за участі провідного інспектора ВПР Червоноградського РУ ГУ ДСНС Україні у Львівській області Ярослава Бартмана. Захід пройшов організовано та успішно, а отже, його мета досягнута.
Учні, що проживають у гуртожитку, відвідали музей -світлицю Тараса Городецького у Червонограді, дізнались про місцевих писанкарів, значення символів, процес створення писанок і крашанок, маса емоцій від такої кількості та краси експонатів. Церква Зіслання Святого Духа вразила інсталяцією “Розстріляний Ісус” (ікона привезена з м. Херсона, де в подвір’я церкви влучила ракета, але не розірвалась, а на цій іконі рашисти тренувались стріляти.
Учні гр.25-26, що навчаються за професією “Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення” виконують лабораторні роботи “Монтаж електронних вузлів у системному блоці персонального комп’ютера” та “Демонтаж електронних вузлів ПК” на занятті спецпредмету “Засоби комп’ютерних інформаційних систем” викладача Віталій Олійник. Все, що потрібно: системний блок, інструмент, знання будови ПК і безпека виконання робіт! Дуже цікаве заняття! Головне, що після монтажу системного блоку комп’ютери запрацювали та довели, що робота виконана якісно.”
Чи можливо жити без поезії? Без слів, що проникають просто в душу, у саме серце? Навряд чи. І не лише я такої думки.
Спеціально до Дня поезії в нашому училищі була організована зустріч із письменницею Oksana Karnaga . Власне сама зустріч розпочалася із приємного “бонусу”: майстер виробничого навчання Мар’яна Лазар зачитала кілька віршів своєї мами. Патріотична лірика Дарії Юристовської (саме так звали її маму) проносить голос українського народу крізь буремні часи: висилки в Сибір. Видані в збірці “Вірю в зорі і долі” два десятиліття тому вірші “Ти — українець” та “Рідна мова” резонують із сьогоденням до щему серця. Власне і самій Мар’яні Василівній було нелегко ділитися трагічною долею матері…
Після такого “вступу” пані Оксана поділилася, що мала подібну долю: народжена в 50-х у засланні, далеко від справжнього дому, теж натерпілася від висилок. Утім пережите її не зламало, а дало поштовх до письменницької діяльності. Так світ побачив “Сповідь вічної мерзлоти”, “Єдиний друг”, “Я вітрові підставлю крила” та багато інших книжок — на сьогоднішній день аж 26! Варто зазначити, що Оксана Карнага пише багато духовної лірики. Їй так підказує серце: переживши чимало, дочекавшись двох синів з фронту вона просто не може не надавати першочерговості цьому напрямку. Але вона не забуває і про інші стилі: трапляються гумористичні твори, переклади зарубіжних авторів. Щодо останнього зауважу таке: перекладає пані Оксана вірші з російської, адже у часи радянського союзу на інших авторів уваги не дуже то й звертали… Щодо ранньої творчості можна згадати її перший вірш про воронятко, написаний у 3 класі. А у 4 почалася вже зовсім доросла лірика: вона закохалася і написала вірш про сині очі-волошки. Якщо серйозно, то з роками її творчість набула геть не дитячого розмаху: книги О. Карнаги побачили Португалію, Італію, Францію, Іспанію та Туреччину. У чому ж секрет такого успіху? Для початківців вона дала пораду спочатку прислухатись до себе, до природи і не писати через силу. Мабуть, у цьому й увесь секрет.
Загалом зустріч пройшла у спокійній, я б навіть сказала інтимні атмосфері, де кожен ділився найсокровеннішим. Від імені кожного присутнього, щира дяка за виділений час та позитивні емоції! До нових зустрічей!!
Ми на нашому сайті використовуємо файли cookie, якщо ви не згодні, щоб ми використовували даний тип файлів, ви повинні відповідним чином встановити налаштування вашого браузера (в такому випадку ми не гарантуємо коректної роботи сайту) або не використовувати наш веб-сайт
