Чи можливо жити без поезії? Без слів, що проникають просто в душу, у саме серце? Навряд чи. І не лише я такої думки.
Спеціально до Дня поезії в нашому училищі була організована зустріч із письменницею Oksana Karnaga . Власне сама зустріч розпочалася із приємного “бонусу”: майстер виробничого навчання Мар’яна Лазар зачитала кілька віршів своєї мами. Патріотична лірика Дарії Юристовської (саме так звали її маму) проносить голос українського народу крізь буремні часи: висилки в Сибір. Видані в збірці “Вірю в зорі і долі” два десятиліття тому вірші “Ти — українець” та “Рідна мова” резонують із сьогоденням до щему серця. Власне і самій Мар’яні Василівній було нелегко ділитися трагічною долею матері…
Після такого “вступу” пані Оксана поділилася, що мала подібну долю: народжена в 50-х у засланні, далеко від справжнього дому, теж натерпілася від висилок. Утім пережите її не зламало, а дало поштовх до письменницької діяльності. Так світ побачив “Сповідь вічної мерзлоти”, “Єдиний друг”, “Я вітрові підставлю крила” та багато інших книжок — на сьогоднішній день аж 26! Варто зазначити, що Оксана Карнага пише багато духовної лірики. Їй так підказує серце: переживши чимало, дочекавшись двох синів з фронту вона просто не може не надавати першочерговості цьому напрямку. Але вона не забуває і про інші стилі: трапляються гумористичні твори, переклади зарубіжних авторів. Щодо останнього зауважу таке: перекладає пані Оксана вірші з російської, адже у часи радянського союзу на інших авторів уваги не дуже то й звертали… Щодо ранньої творчості можна згадати її перший вірш про воронятко, написаний у 3 класі. А у 4 почалася вже зовсім доросла лірика: вона закохалася і написала вірш про сині очі-волошки. Якщо серйозно, то з роками її творчість набула геть не дитячого розмаху: книги О. Карнаги побачили Португалію, Італію, Францію, Іспанію та Туреччину. У чому ж секрет такого успіху? Для початківців вона дала пораду спочатку прислухатись до себе, до природи і не писати через силу. Мабуть, у цьому й увесь секрет.
Загалом зустріч пройшла у спокійній, я б навіть сказала інтимні атмосфері, де кожен ділився найсокровеннішим. Від імені кожного присутнього, щира дяка за виділений час та позитивні емоції! До нових зустрічей!!
Автор допису – неймовірна Тетяна Романик.
Організатор зустрічі – Марія Саврас.